Латинський собор, Львів
В кінці XIV-XV століття у Львові велося бурхливе будівництво. Крім численних житлових будинків і фортифікаційних зміцнень зводилися башти Галицьких і Краківських воріт, Нижній Замок, церква св. Юри, Кафедральний і Вірменський собори, синагога, костьоли св. Духу, Доміниканський, св. Станіслава і багато інших крупних споруд. Майже всі вони були побудовані в готичному стилі і майже всі зникли без сліду. Багато було тому причин: і звичайне старіння будівель, і подальші перебудови, і разрушення у війнах, при облогах, пожежах, особливо під час пам’ятного в історії міста пожежі 1527 року.
Епоха Відродження залишила глибокий слід в скульптурному убранні Латинського собору, знаходиться на площі Кафедральній, 1.
Біля площі проходять вулиці: Театральна, Галицька, Вірменська - саме на них наш сайт надасть Вам можливість оренда квартири Львів подобово.
Збереглося декілька різьблених вівтарів і скульптурних надгробків XVI-XVII століть, які мають великий художній і історичний інтерес. Не всі вони можуть бути зараховані до шедеврів ренесансної пластики, але ж не тільки в кращих, а деколи і в рядових пам'ятниках мистецтва яскраво виявляються особливості художнього процесу в ту або іншу епоху, світогляд і естетика людей минулих століть.
Саме до таких відносяться бронзові горельєфні надгробки гетьмана Станіслава Жолкевського і коменданта міста Миколи Гербурта, відлиті в Нюрнберзі Панкратом Лябен-вольфом. Автори не в ладах з прийомами передачі складних об'ємів на площині; не вабить їх і поглиблений психологи¬чеський аналіз. Але в чіткому, строгому ритмі бойової зброї, в грубуватих рисах воїнів з широко розкритими очима, в самій постановці фігур читається хай не до кінця усвідомлений, але певне прагнення творців просто і правдиво розповісти про людину свого часу.
Рисами Високого Відродження, що отримало таке своєрідне заломлення на львівському грунті, відмічений прекрасний алебастровий вівтар в каплиці Замойських. Датований 1592 роком, він підписаний ім'ям Яна Млявого - учня працювавшего в Кракові італійських скульпторів. У рельєфах, фігурках святих, чудових консолях, в загальній композиції і кожній деталі присутні тонкий смак і майстерність, які ставлять цей вівтар в ряд з найбільш значними архітектурно-скульптурними пам'ятниками Відродження у Львові.
У цій же каплиці знаходяться ще два цікавих пам’ятника- надгробка архієпископів Замойського і Яна Тарновського. Останній належить різцю видатного львівського скульптора другої половини XVII століття Олександра Прохенковіча, учня і послідовника Я. Пфістера.
Наступне, XVIII століття ознаменувалося великими змінами в архітектурі Латинського собору. У 1765 році починається його кардинальна перебудова. Сюди приходить ціла армія малярів, штукатурів, каменярів, покрівельників, ліпників, різьбярів, скульпторів, живописців. Зносяться всі - окрім Боїмовськой - каплиці, що стояли навколо собору, знищується кладовище. Стіни з двобарвної цеглини покриваються штукатуркою: собор втрачає свою первинну мальовничість.
Замість скромної колоколенки з готичним щипцем будується за проектом Петра Полейовського висока, 65-метрова башта, увінчана шоломом вишукано ускладненого силуету в стилі рококо. За задумом архітектора повинні були бути дві башти, але друга, доведена до рівня даху, так і залишилася недобудованою.
Ще більш перетворюється інтер'єр. Цінні алебастрові вівтарі XV-XVII століть викидаються або передаються сільським костьолам. Не в міру старанні реставратори перетворюють рідкісну готичну споруду в звичайний по тих часах костьол в стилі рококо. Встановлюється новий, дуже пишний і розкішний вівтар роботи Матвія Полейовського, з'являється ряд статуй святих усередині костьолу і навколо нього - в примхливо зігнутих позах і плащах, що шалено розвіваються.
Виконані вони переважно львівськими скульпторами Яном Оброцьким, Яном Овідзьким і тим же Матвієм Полейовським, братом архітектора, що здійснював загальне керівництво всією перебудовою. Стіни і зведення розписуються відним львівським художником-монументалістом Станіславом Строїнським (1725-1799). Мабуть, його живопис сам по собі і непоганий, але ці барочні картуші, вазони і гірлянди мають мало загального з конструктивними і лаконічними формами готичної архітектури.
Останні, такі, що завершують штрихи до убрання собору вносять художники кінця XIX і навіть XX століття. Деякі картини і вівтарні образу написані Юзефом Хойніцьким і Алоізом Рейханом; прекрасний класичний надгробок графіні К. Яблоновської (1806) належить різцю кращого львівського скульптора тих років Гартмана Вітвера, з творчістю якого нам ще належить зустрітися.
Поруч з собором ми надамо вам житло подобово у Львові.
Цікавим пам'ятником прикладного мистецтва є амвон з кованого заліза, виконаний в 1802 році львівським ковалем Жахой. І, нарешті, вже на рубежі XIX-XX століть по ескізах Яна Матейко, його учнів Юзефа Меххоффера, Станіслава Качор-Батовського і інших робляться величезні вітражі, а скульптор Петро Войтовіч встановлює мармурову статую єпископа.
На п'ять з половиною століть розтягнулося будівництво і прикраса Латинського собору. Небагато яким з крупних пам’ятників львівської архітектури випала така велика і багата подіями доля.